| ||||
| Ментор (від імені Mentor'а - вихователя Телемаха, сина Одіссея, у гомерівській поемі "Одіссея") - порадник, наставник, вихователь. |
|
лабораторний практикум ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1 (4 години)
ХІД РОБОТИ НОП у виробництві - це процес вдосконалення організації праці на основі досягнень науки і передового досвіду. Зміст наукової організації учбової праці у навчальних майстернях включає вдосконалення його режиму і розпорядку учбового дня, раціональне використання розумових і фізичних здібностей учнів, робочого часу, створення сприятливих психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, матеріально-технічних та інших умов для високопродуктивної праці. Ефективність навчально-трудового процесу в майстернях багато у чому залежить від раціональної організації робочих місць. Правильний вибір і розміщення на робочому місці обладнання, інструментів і матеріалів, виконанні відповідно до вимог НОП створюють найсприятливіші умови роботи. Основні вимоги до організації робочого місця столяра. Перед початком роботи робоче місце ретельно підготовлене. Площа робочого місця повинна бути такою, щоб працюючий не робив зайвих рухів, але і не був обмежений у потрібних виробничих рухах. На робочому місці повинні знаходитися тільки предмети, необхідні для виконання даного завдання. Всі предмети, які беруться під час роботи лівою рукою, розміщуються зліва, а правою - з права. Інструменти, що використовуються частіше, розміщуються ближче до працюючого, а що рідше - далі, але не більш, ніж на відстань витягнутої руки. Кожний предмет повинен мати своє постійне місце, інструменти не можна класти один на одного або на металеві предмети. Матеріали і заготовки, що обробляються розташовують у безпосередній близькості від верстака. При виборі способу кріплення заготовки на верстаку необхідно враховувати вимоги безпечної роботи. Після закінчення роботи робоче місце повинне бути ретельно прибрано. Оброблені вироби і заготовки повинні бути прибрані на свої місця. Робоче місце столяра. Робоче місце - ділянка виробничої площі майстерні, закріплена за студентом і оснащена відповідно до характеру роботи, що виконується обладнанням, пристосуваннями, інструментами та матеріалами. При ручній обробці деревини робоче місце обладнується звичайним столярним верстаком, або універсальним столом-верстаком (УСВ-М). Столярний верстак складається з кришки і підверстатника. Кришка верстака виготовлена з дошок, що обв'язані брусками. Підверстатник може бути дерев'яним, металевим або комбінованим. Універсальний стол-верстак призначений для виконання столярних, слюсарних, складальних, електромонтажних та інших робіт [1, с.4]. Основні заходи щодо охорони праці. Великий вплив на ефективність трудової діяльності в майстернях здійснює навколишнє середовище й виробничі чинники: освітлення робочих місць; колір стін і обладнання; склад, температура і вогкість повітря; наявність шумів, вібрації та ін. Розрізняють природне і штучне освітлення. Раціональна і науково обґрунтована колірна оздоба інтер'єру приміщень і обладнання підвищує естетику майстерень, зменшує стомлюваність працюючих. Для боротьби з пилом у повітрі майстерні обладнуються вентиляційними пристроями. Температура повітря в приміщенні учбових майстерень з ручної обробки деревини підтримується в межах 18-20°С. У боротьбі з шумом велике значення мають правильна експлуатація обладнання, своєчасне змазування і ремонт [1, с.24]. Загальні правила безпечної роботи. Верстаки в приміщенні необхідно розміщувати так, щоб були забезпечені зручність і безпека виконання робіт, дотримані основні санітарно-гігієнічні норми. При обробці деревини слід враховувати її особливості. Габарити і маса виробів, що виготовляються, не повинні перевищувати встановлених нормами. Маса і розміри інструментів повинна відповідати мускульній силі учнів. Працювати слід так, щоб виключити випадки травмування не тільки самих працюючих, але і оточуючих. Зберігати ріжучий інструмент належить в сухих приміщеннях, а переносити із закритим лезом. Передавати інструмент тільки ручкою вперед. При всіх видах обробки необхідно надійно закріпити заготовку. Ручні інструменти, повинні бути добре заточені і налагоджені, надійно закріплені на рукоятках за допомогою клинів або кілець. Поверхня ручок гладка, без тріщин, розщеплень. Розміри ручок і рукояток повинні відповідати нормам. Ріжучі ножі інструментів повинні бути добре відшліфовані, не мати тріщин, сколів, поламаних зубів, іржі. Забороняється працювати ріжучим інструментом, переміщаючи його у напрямі підтримуючої руки, з упором заготовки в груди, в живіт і т.п. Після закінчення роботи слід очистити інструмент і покласти його на своє постійне місце [1, с.7]. Заходи протипожежного захисту. Своєчасно видаляти відходи обробки, не рідше одного разу на день. Забороняється користуватися відкритим вогнем і нагрівальними приладами. Обтиральний матеріал слід зберігати в спеціальних закритих металевих ящиках, що очищаються не рідше одного разу на день. У майстерні забороняється зберігати вогненебезпечні і легкозаймисті матеріали. Всі вогненебезпечні матеріали видають і наповнюють за межами приміщення майстерні, в спеціально обладнаному для цього місці. Переносити і перевозити ці матеріали можна тільки у спеціальній тарі. Металеві грати на вікнах і самі вікна повинні легко і швидко відкриватися зсередини. Кожна майстерня повинна мати у своєму розпорядженні необхідні засоби пожежогасіння (відповідно до вимог). Кількість необхідних засобів захисту встановлюють спільно з представником пожежної охорони. Всі протипожежні засоби повинні бути повністю справні та постійно готові до дії. Протипожежні засоби розміщують на помітних та легко досяжних місцях. Категорично забороняється використовувати протипожежні засоби не за призначенням. Слід пам'ятати, що воду не можна застосовувати для гасіння електричних пристроїв, горючих і легкозаймистих рідин [1, с.8]. Основні види пиломатеріалів: брусся, дошка необрізана, дошка обрізана, дошка обрізна з тупим обзолом, дошка обрізна з гострим обзолом, бруски, обапіл, шпали, планки, рейки, дощечки [1, с.35]. Елементи пиломатеріалів: пласть, кромка, ребро, торець. Напівфабрикати: струганий шпон, лущений шпон, фанера, фанерні плити, столярні плити, деревоволокнисті плити, деревостружкові плити, деревинні пластики [1, с.36]. При виготовленні будь-якого виробу з деревини на початку розмічають заготовку (попередня розмітка), а потім розмічають сам виріб (остаточна розмітка). Різниця між розмірами заготовки і виробу називається припуском на обробку. Остаточна розмітка - це нанесення контурних рисок майбутнього виробу відносно базових поверхонь. Базовою є рівна й гладенька поверхня, що попередньо оброблялася. Вимірювальні і розмічальні інструменти: лінійки, метр складний металевий, метр складний дерев'яний, рулетка, кутник дерев'яний, кутник металевий, єрунок, малка, висок, перевірочна лінійка, рівень, шило, циркуль, рейсмус, розмічальна гребінка [1, с.61]. Елементи зубів пилки: ріжуча кромка, бокові кромки, задня грань, передня грань, вершина зуба. Розміри зубів пилки характеризують кроком, висотою, а також западиною [1, с.57]. За формою зубів розрізняють пилки: поздовжні, поперечні й універсальні. За призначенням пилки бувають: з великим кроком, які використовуються для пиляння м'якої деревини; з малим кроком, які використовуються для пиляння твердої деревини. За конструкцією пилки поділяються на натягнуті (лучкові пилки) та не натягнуті (ножівки) [1, с.56]. Послідовність підготовки пилок до роботи: правлення полотна, фугування зубів, розводка зубів, заточування зубів пилок [1, с.59, 64]. Види пиляння деревини: пиляння вздовж волокон при горизонтальному закріпленні заготовки; пиляння вздовж волокон при вертикальному закріпленні заготовки; пиляння поперек волокон при горизонтальному закріпленні заготовки; пиляння під різними кутами до напрямку волокон [1, с.61, 67]. Пиляння деревини лучковими пилками і ножівками - операція малопродуктивна та трудомістка. Для полегшення праці й підвищення продуктивності використовуються ручні дискові електропилки [1, с.62, 70]. Стругання деревини. Розрізняють площинне та профільне стругання. Для стругання деревини використовують рубанки, які складаються з колодки, ножа, клина, а також можливо упора, рукоятки, ріжка та ін. [1, с.72]. Інструмент для ручного стругання плоских поверхонь: шерхебель, рубанок з одинарним ножем, рубанок з подвійним ножем, фуганок, напівфуганок, шліфтик, цинубель, торцевий рубанок, електрорубанок [1, с.74]. Елементи деталей профільної форми: паз, гребінь, фальц, чверть, кальовка, галтель, пом'якшення, закруглення [1, с.44]. Інструмент для ручного профільного стругання: фальцгебель, зензубель, галтель, штабгобель, кальовка, грунтубель, шпунтубель, горбач [1, с.85]. Послідовність заточування ножів стругальних інструментів: 1) формування правильної фаски ножа; 2) остаточне заточування; 3) контроль якості заточки; 4) правка і доводка [1, с.75, 78]. Після заточення ножа рубанок підготовлюється до роботи, тобто складається і налагоджується [1, с.80]. Підготовка профільного інструменту майже збігається з відповідною підготовкою рубанків для площинного стругання [1, с.87]. Стругання починається з огляду заготовки й визначення напрямку волокон, а потім заготовка закріплюється на верстаті. На початку стругання сильніше притискується до поверхні заготовки передня частина рубанка, у кінці - навпаки, а в середині притискується вся колодка [1, с.76, 80]. Для механізованої обробки деревини використовується електричний рубанок [1, с.76, 83]. Обробку кромки заготовки у вигляді чверті (фальца) можливо виконати зензубелем або фальцгебелем. У випадку використання зензубеля потрібно попередньо розмітити рейсмусом ширину і глибину чверті (фальца). Стругання фальцгебелем виконується без розмічання [1, с.88]. Для видовбування гнізд і вушок, а також вибирання прямокутних пазів використовуються теслярські або столярні долота. Для зачистки шипів, гнізд і вушок, підгонки з'єднань, зрізання фасок, а також для довбання в тонких деталях використовуються стамески плоскі або напівкруглі [1, с.90]. Розрізняють два види довбання: наскрізне й не наскрізне [1, с.92, 94]. Для механізованого довбання деревини застосовуються електродовбальники [1, с.92, 97]. Різальним інструментом для свердління деревини є свердла: ложкові, центрові, спіральні, гвинтові та ін. Для ручного свердління використовуються такі пристосування, як коловорот, ручна дриль, бурав і електродриль [1, с.98]. Свердління наскрізних і не наскрізних отворів виконується, або вздовж, або поперек волокон, інколи під довільним кутом [1, с.101].
|
|
| останнє оновлення:08/02/08 | вгору | mentor.zp.ua © 2007-2009 |
 |
|